вход

АвторизацияЗакрыть

Пет Метіні (Pat Metheny)

07.06.2013Пет Метіні (Pat Metheny)

22 червня 1987-го пізно ввечері у концертному залі „Нивки” відбувалася незабутня імпреза – київські джазмени грали джем з музикантами Pat Metheny Group. Вірніше, спочатку кияни грали для гостей. Пол Вертіко, Марк Ледфорд, Девід Блеймаєрс і видатний гітарист Пет Метіні уважно слухали музику наших.

     На сцені були піаністи Петро Пашков і Сергій Віжляк, басисти Григорій Маєвський та Геннадій Литвин, гітарист Олександр Колонтирський, барабанщики Віталій Мачулін та Сергій Хмельов. Потім до киян приєдналися гості – і пішло...
 
     Десь хвилин за двадцять я вийшов покурити і раптом почув „C Jam Blues” із дуже виразною чіткою і витонченою басовою партією. Одразу стало цікаво – хто зараз грає на бас-гітарі, адже басист американців, Стів Родбі, на джем не прийшов. Я повернувся до залу з думкою – хто ж цей молодець? Вже за кілька секунд від патріотичного настрою нічого не залишилося – на басу грав... Пет Метіні.
 
Київ, червень 1987
 
 

 

 

Фото - Алик Белявцев

Після закінчення першого концерту Метіні у київському Палаці Спорту, купка прихильників чекала на музикантів біля службового входу. Нарешті Пет, клавішник Лайл Мейс та вокаліст і трубач Марк Ледфорд вийшли на вулицю. Музиканти почали радо роздавати автографи і раптом я почув не зовсім впевнену англійську: „Містер Метіні! Будь ласка! Я граю на гітарі і маю запис вашого альбому „First Circle”. Але мій касетний магнітофон „зажував” першу частину п’єси „If I Could”. Мені вона дуже подобається, але початок запису зіпсовано і я не знаю, як починається п’єса. Допоможіть, благаю!”

 

     А далі відбувається наступне – Пет витягає із рюкзака нотний зошит, і швидко починає записувати нотний текст. Уявіть собі – Метіні сидить на сходах біля Палацу Спорта і пише ноти  п’єси „If I Could” для студента-гітариста із київського музучилища.

     
     Гадаю, що цей нотний папірець прикрашає архів нашого гітариста. Гадаю...
 
Київ, 1987
 
 
 
Після незабутніх концертів групи гітариста Пета Метіні  в 1987 році, в мене встановились чудові відносини із Петом. Не буду вигадувати, що ми – великі друзі. Ні. Просто, починаючи з наступного року Пет (або його колеги із продюсерського центру) акуратно відповідали  на мої листи і надсилали усі без винятку нові записи Метіні. Цьому сприяв також голова фан-клубу  Метіні, невтомний  та енергійний Марек Комар. До речі, про фан-клуб... Першими членами  фан-клубу від України  стали шанувальники Пета із міста Вінниця, брати Павло та Юрій Шепети, нині відомі українські піаністи та аранжувальники. Автор цих рядків став „фаном” Метіні під номером 3...
 
     Коли я почав працювати на радіо „Промінь” у 1992 році, відбулася подія, про яку я не забуду ніколи. Юрій та Павло слухали мої програми і якось, у рубриці „Музичні новини” я розповів про вихід альбому Метіні “Secret Story”. Я ще не мав цього диску, але був впевнений – найближчими днями я отримаю його від Пета. Але сталося так, що хтось із друзів Юрія Шепети, привіз “Secret Story” із за кордону. Наступного ранку Юрій сідає на електричку „Вінниця – Київ” і привозить цей диск в мою програму. Я переписую диск на студійну плівку і о 18.00 “Secret Story” звучить на усю Україну в „Годині Меломана”.
 
     Можливо сьогодні хтось скептично посміхнеться, але тоді, в 1992-му це був ВЧИНОК. Я й досі так вважаю і знову хочу подякувати Юрію. Після програми ми із Юрою, щасливі і горді пили пиво на Хрещатику, а потім Юра знов поїхав у Вінницю. Давно це було.
     До речі, брати Шепети й досі знають про усі новинки від Метіні і уважно слідкують за творчістю Пета.
     Втім і ця історія має своє продовження. Коли дружина Юрія, Анюта народила дочку, її назвали Патріцією, на честь Пета Метіні. Юрій тоді запевняв мене – якби народився син він був би тільки Патріком, тобто Петом. Така історія...
   

     Якось влітку, ми із Віктором Овчінниковим та моєю дружиною збиралися на черговий фестиваль “Warsaw Summer Jazz Days”. В одному з концертів мав грати квартет Пета Метіні – Майкла Брекера. Я зателефонував Юрію, розповів про це і запросив їхати в Польщу з нами. Юра, він тоді вже мешкав у Києві, страшенно переживав, адже не міг поїхати з нами. Але запитав, чи може до нашої компанії приєднатися Анюта. Ми тоді їхали до Варшави машиною і звичайно взяли Анюту із собою.
     Концерт квартету був просто фантастичним! Метіні, Брекер, Голдінгс та Стюарт грали, як востаннє в житті...
     Варшавська „Зала Конгресова” була забитою вщент. Після концерту ми з Віктором пішли за куліси поспілкуватися із Петом, адже знали – Брекер до журналістів або просто шанувальників може й не вийти, а Метіні – вийде обов’язково.
 
     Галку (мою дружину) та Анюту за лаштунки охоронець не пустив – вони чекали нас за дверима. Нарешті, вийшов Пет, упізнав нас із Віктором. Щоб спокійно поспілкуватися, ми дали змогу іншим поговорити із Петом, а вже потім, коли натовп потихеньку зник, спокійно підійшли к Метіні. Я віддав Пету кілька нових українських дисків, а Пет, почав дякувати за чудову п’єсу нашого гітариста Сергія Овсяникова, яку я надіслав Пету раніше і яку Сергій присвятив Метіні. Доки йшла наша розмова, поруч з’явилися Галка та Анюта – їм вдалося умовити охоронця...
 
     Я знав, що Анюта взяла із собою фото Патриції. Я показав фотографію дівчинки Метіні і сказав: „Пет, подивись – цю дівчинку, яка народилась в українському місті Вінниця, назвали Патріцією на твою честь. Ось поруч зі мною мама цієї дівчинки. Її тато – відомий джазовий піаніст і твій палкий прихильник. Він, на жаль не зміг приїхати сюди. Знаєш, вони певною мірою  ризикували, коли дали своїй дитині не зовсім звичне ім’я. Діти іноді бувають жорстокими і нестандартне для України ім’я може стати приводом для глузування та образ. Втім, ще до народження дитини було зрозуміло – це буде Патриція або Патрік.”
     Було видно, що Пет розхвилювався і що музикант просто, по людські був вражений  таким вчинком. Він узяв фотографію і написав на звороті:
 

     „Привіт, Патриція! Я впевнений – одного дня ми обов’язково зустрінемося! Твій інший Пет.”
                                                                                             
     „Мені здається, ця дівчинка та її батьки щойно отримали гарну перепустку на усі концерти Пета Метіні” – з посмішкою сказав тур менеджер, який підійшов до нас і спостерігав за розмовою.
     „Так, так! – додав Метіні – „З цією фотографією – на будь який мій концерт. Без квитків!”
 
     P.S. Юрій Шепета, крім цієї фотографії, отримав також „Real Book” Пета Метіні із особистими підписом та фестивальну майку Брекера – Метіні.
 
 
                                                                                                                    Варшава
Олексій Коган 
* Копирование и цитирование информации разрешается только с согласия автора.
 
 

 

Тема с вариациями LIVE

Афиша

United People

22 ноября 2017 20:00
Киев Мастер Класс

354-й концерт авторского проекта Алексея Когана "Тема с вариациями. Live 3.0".

Подробнее

Новости

Основано новую джазовую премию для молодых талантливых джазовых исполнителей

Подробнее

В конце сентября в Киеве и Львове состоится презентация альбома "Try to Feel" Laura & Kristina Marti feat. Hans Peter Salentin 

Подробнее

Авторский проект Алексея Когана «Тема с вариациями. Live» возвращается!

Подробнее